Історична довідка с. Русанівка
Назва села походить від прізвища козака Русанова , який заснував поселення на правому березі річки Хорол , що протікає в цій місцевості.
Найдавніша відома назва села Куров Брод , але вживалась і назва Разановка. Місцевість де посилився козак Русинов вказано Слобідська. Виникнення села відноситься до середини ХУІІ століття . Населення села збільшувалось протягом століття за рахунок переселенців, в основному втікачів від кріпосного гніту. На початку ХУІІ століття село належало до третьої полкової сотні. При гетьмані Мазепі . ним володів Федір Вечурка , який мав звання в козацькому війську – хорунжий . Пізніше він був обраний осавулом , потім село перейшло в володіння Василя Кириловича (осавула в козацькому війську). В 1717 році гетьман Скоропадський віддав село полковому обозному Граб’янці , який пізніше отримав чин полковника.
З 1764 року село належало осавулу Іващенку , хорунжому Якубу і знатному товаришу Тихоновичу . Тут знаходилась волость , був урядник . В селі працювало 3 медичних участки і лікар , проводилась ярмарка . В 1782 році в селі проживало 217 чоловік населення .
В 1776 році була збудована перша церква , яка згоріла від грози в 1788 році, залишився лише колокол, вагою 17 пудів, куплений в 1786 році.
В 1800-1810 роки збудована нова церква на іншому місці. У 1849 р. до неї було прилаштовано дерев’яну дзвіницю, а в 1896 році працювали хори. Спорудили церкву з каменю, тому вона була холодною, називалася Миколаївська. Їй належала присадибна ділянка площею в 468 квадратних сажнів, також церква мала власний ліс площею 161 квадратний сажень. Священниками були Василь Тихонович, його син Іван, брат Федір. Парафія мала дві школи : земська та школу грамоти.
За результатами перепису,здійсненому в 1862 році в селі нараховувалось 364 двори з населенням 1463 чоловіки і 1695 жінок.
В 1863 році число жителів становило 3502 чоловіки. В селі проходили дві ярмарки.
В 1876 році земством було споруджено лікарню, в якій працював один лікар.
В 1819 році у своїй оселі відкрив школу священник Яків Тихонович.
В 1857 році Міністерство Державного майна також відкрило школу, яка працювала до 1867 року. Згодом школу утримувало земство.
В 1880 році було відкрито школу грамоти, в якій навчалось 65 учнів і працювало двоє вчителів.
В 1889 році в селі відкрилося земське народне училище, а також церковно-приходська трикласна школа. На цей період село мало 724 двори, до нього входило 6 хуторів.
В 1897 році проживало 4500 жителів . Працювала церква , лікарня , декілька магазинів , приходська школа , школа грамоти.
В 1908 році троє вчителів навчали 152 учні. То були лише хлопчики, дівчата в школі не навчались.
В 1912 році земство спорудило нове приміщення чотирикласної школи, де працювало троє вчителів.
В ХІХ ст.. багато молоді залишили Русанівку, адже на території села великих поміщицьких господарств не було, окрім господарства пана Янжуля, який мешкав у Побиванці, Люди жили надто бідно.Селяни наймалися до поміщиків в інші села – до графа Гудовича в Байрак, та до Туманського і Кривошеєва в Панасівку.
В 1910 році в селі Русанівка було 15191 десятин землі, населення 5955 чоловік. В селі працювало дві кузні.
В 1917 році відбулася революція, яка покінчили з поміщицькими пануваннями на землю. Революційна влада розділила владу над землею місцевого поміщика Носатенка між всіма селянами.
Радянська влада була проголошена в січні 1918 року. Першим головою сільської ради був обраний Даць Григорій Григорович.
Під час громадянської війни в серпні 1919 року село вступили денікінці. Після вигнання денікінців у грудні 1919 року був утворений Русанівський волосний революційний комітет. Головою волосного революційного комітету був Гомінко Григорій.
В підпорядкуванні Русанівського волревкому був Байрацький сіл ревком.
Почалося утвердження Радянської влади і відбудова господарства. Після прийняття на XV з’їзді партії рішення про здійснення колективізації почалося утворення колгоспів.
В 1929 році на території Русанівка було організовано перший колгосп: “Вільна нива ”.
Першим головою був обраний Бардак Семен Прокопович. Того ж року утворили ще один колгосп « Чапаєв » , який очолив Шевченко Макар ( він був неписьменний ).
В 1929 році створена партійна і комсомольська організація.
В 1932 році організований колгосп « XVII з’їзд партії »
колгосп « Червоний Жовтень »
колгосп « 8 Березня »
колгосп « 20 років Жовтневої революції »
В 1930 році в село був присланий перший трактор від Харківського тракторного заводу, першою трактористкою села була Роєнко Парасковія Григорівна, вона обробляла 500-600 землі за рік ( при нормі 300 ).
Проходив Стаханівський рух. В 1935 році в колгоспі 2 Чапаєва » Стахановський рух підхопила ланкова-табаковод Острішко Парасковія Омелянівна, яка зібрала по 500 цнт з одного гектара абаку, яка булп обрана делегатом на з’їзд колгоспників у Києві.
Стахановцем по вирощуванню зерна був Бакай Сергій Остапович, який зібрав 24 зібрав по 24 центнери з гектару ячменю. Він був обраний делегатом на зліт передовиків с/г виробництва м. Харків.
З 1935-1941 рр. В селі Русанівка відбувся перший випуск учнів школи з освітою 7 класів.
9 жовтня 1941 року в село вступили фашистські окупанти. Почався тяжкий період окупації для жителів села.
598 жителів воювали проти фашистських загарбників , з них 224 загинули на фронтах війни.
13 вересня 1943 року село звільнили від окупації 33 стрілковим полком під командуванням полковника А.Д. Дмитрієва.
Поміж 16 загиблих воїнів був славетний гвардії-майор Грубрін Василь Никифорович, який похований разом з іншими воїнами в 1951 року в братській могилі.
В 1967 році було зведено меморіальну стіну на, якій викарбувано імена місцевих жителів, що загинули в період Великої Вітчизняної війни.
В боях за Батьківщину відзначили ордерами і медалями 357 жителів села. Чебітьку Михайлу Івановичу – уродженцю села Рубанове – присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Почалося відродження села. Становище в колгоспах було тяжким. На території села села працювало сім колгоспів:
У післявоєнний період активно працювали на території господарства Кулеба Марія Петрівна ( голова колгоспу після війни ), потім рядова трудівниця, Тарасенко Євдокія Степанівна – рядова доярка, Семиліт Ганна Федорівна – передова ланкова і багато інших.
За самовіддану працю 25 трудівників села нагороджено орденами і медалями СРСР.
ШКОЛА
В 1951 році був набраний 8 клас.
В 1954 році відбувся третій випуск з освітою 10 класів.
В 1958 році було впроваджено загальну обов’язкову восьмирічну освіту, а середня стала школа з виробничим навчанням.
В 1963 році відбувся випуск 11 класів.
1963-1966 роки школу було переведено на 11-річне навчання. Згодом вона стала десятирічною.
До 1966-1967 років середню освіту одержали 357 юнаків і дівчат з сіл: Русанівка, Лучка, Яснопільщина, Глибока Долина.
На початку 70 років у селі налічувалось : 539 дворів , населення 1813 осіб.
Русанівській сільській раді були підпорядковані населені пункти: Бухалове, Лучка, Рубанове, Сотницьке.
На території села була розміщена центральна садиба колгоспу « Зоря комунізму » , який мав 4525 с/г угідь, в тому числі: 3918 га, орної землі.
В 1994 році пройшла реорганізація колгоспу, створено нове колективне сільгосппідприємство « Мир ». В селі працював цегельний завод.
Наша земля щедра талантами. В селі Русанівка народився український літературознавець, критик –Новиченко Леонід Миколайович.