Русанівська сільська рада

Липоводолинського району, Сумської області

Телефон: (0525) 45-43-16

Історична довідка

Історична довідка  с. Русанівка 

Назва села походить від прізвища козака Русанова , який заснував поселення на правому березі річки Хорол , що протікає в цій місцевості.

         Найдавніша відома назва села Куров Брод , але вживалась і назва Разановка. Місцевість де посилився козак Русинов вказано Слобідська. Виникнення села відноситься до середини ХУІІ століття . Населення села збільшувалось протягом століття за рахунок переселенців, в основному втікачів від кріпосного гніту. На початку ХУІІ століття село належало до третьої полкової сотні. При гетьмані Мазепі . ним володів Федір Вечурка , який мав звання в козацькому війську – хорунжий . Пізніше він був обраний осавулом , потім село перейшло в володіння Василя Кириловича (осавула в козацькому війську). В 1717 році гетьман Скоропадський віддав село полковому обозному Граб’янці , який пізніше отримав чин полковника.

         З 1764 року село належало осавулу Іващенку , хорунжому Якубу і знатному товаришу Тихоновичу . Тут знаходилась волость , був урядник . В селі працювало 3 медичних участки і лікар , проводилась ярмарка .  В 1782 році в селі проживало 217 чоловік населення .

         В 1776 році була збудована перша церква , яка згоріла від грози в 1788 році, залишився лише колокол, вагою 17 пудів, куплений в 1786 році.

         В 1800-1810 роки збудована нова церква на іншому місці. У 1849 р. до неї було прилаштовано дерев’яну дзвіницю, а в 1896 році працювали хори. Спорудили церкву з каменю, тому вона була холодною, називалася Миколаївська. Їй  належала присадибна ділянка площею в 468 квадратних сажнів, також церква мала власний ліс площею 161 квадратний сажень. Священниками були Василь Тихонович, його син Іван, брат Федір.  Парафія мала дві школи : земська та школу грамоти.

         За результатами перепису,здійсненому в 1862 році в селі нараховувалось 364 двори з населенням 1463 чоловіки і 1695 жінок.

         В 1863 році число жителів становило 3502 чоловіки. В селі проходили дві ярмарки.

         В 1876 році земством було споруджено лікарню, в якій працював один лікар.

         В 1819 році у своїй оселі відкрив школу священник  Яків  Тихонович.

         В 1857 році Міністерство Державного майна також відкрило школу, яка працювала до 1867 року. Згодом школу утримувало земство.

         В 1880 році було відкрито школу грамоти, в якій навчалось 65 учнів і працювало двоє вчителів.

         В 1889 році  в селі відкрилося земське народне училище, а також церковно-приходська трикласна школа. На цей період село мало 724 двори, до нього входило 6 хуторів.

         В 1897 році проживало 4500  жителів . Працювала церква , лікарня , декілька магазинів , приходська школа , школа грамоти.

         В 1908 році троє вчителів навчали 152 учні. То були лише хлопчики, дівчата в школі не навчались.

         В 1912 році земство спорудило нове приміщення чотирикласної школи, де працювало троє вчителів.

         В ХІХ ст.. багато молоді залишили Русанівку, адже на території села великих поміщицьких господарств не було, окрім господарства пана Янжуля, який мешкав у Побиванці, Люди жили надто бідно.Селяни наймалися до поміщиків в інші села – до графа Гудовича в Байрак, та до Туманського і Кривошеєва в Панасівку.

         В 1910 році в селі Русанівка було 15191 десятин землі, населення 5955 чоловік. В селі працювало  дві кузні.

         В 1917 році відбулася революція, яка покінчили з поміщицькими пануваннями на землю.  Революційна влада розділила владу над землею місцевого поміщика Носатенка між всіма селянами.

         Радянська влада була проголошена в січні 1918 року. Першим головою сільської ради був обраний Даць Григорій Григорович.

         Під час громадянської війни в серпні 1919 року село вступили денікінці. Після вигнання денікінців у грудні 1919 року був утворений Русанівський волосний революційний комітет. Головою волосного революційного комітету був Гомінко Григорій.

         В підпорядкуванні Русанівського волревкому був Байрацький сіл ревком.

         Почалося утвердження Радянської влади і відбудова господарства. Після прийняття на XV з’їзді  партії рішення про здійснення колективізації почалося утворення колгоспів.

         В 1929 році на території  Русанівка було організовано перший колгосп: “Вільна нива ”.

         Першим головою був обраний Бардак Семен Прокопович. Того ж року утворили ще один колгосп « Чапаєв » , який очолив Шевченко Макар ( він був неписьменний ).

         В 1929 році створена партійна і комсомольська організація.

         В 1932 році організований колгосп  « XVII з’їзд партії »

                                       колгосп  « Червоний Жовтень »

                                       колгосп  « 8  Березня » 

                                       колгосп  « 20 років Жовтневої революції »

         В 1930 році в село був присланий перший трактор від Харківського тракторного заводу, першою трактористкою села була Роєнко Парасковія  Григорівна, вона обробляла 500-600 землі  за рік ( при нормі 300 ).

         Проходив Стаханівський рух. В 1935 році в колгоспі 2 Чапаєва » Стахановський рух підхопила ланкова-табаковод Острішко Парасковія Омелянівна, яка зібрала по 500 цнт з одного гектара абаку, яка булп обрана делегатом на з’їзд колгоспників у Києві.

         Стахановцем по вирощуванню зерна був Бакай Сергій Остапович, який зібрав  24 зібрав по 24 центнери з гектару ячменю. Він був обраний делегатом на зліт передовиків с/г виробництва м. Харків.

         З 1935-1941 рр. В селі Русанівка відбувся перший випуск учнів школи з освітою 7 класів.

         9 жовтня 1941 року в село вступили фашистські окупанти. Почався тяжкий період окупації  для жителів села.

         598 жителів воювали проти фашистських загарбників , з них 224 загинули на фронтах війни.

         13 вересня 1943 року село звільнили від окупації 33 стрілковим полком під командуванням полковника А.Д. Дмитрієва.

         Поміж 16 загиблих воїнів був славетний гвардії-майор Грубрін Василь Никифорович, який похований разом з іншими воїнами в 1951 року в братській могилі.

         В 1967 році було зведено меморіальну стіну на, якій викарбувано імена місцевих жителів, що загинули в період Великої Вітчизняної війни.

         В боях за Батьківщину відзначили ордерами і медалями 357 жителів села. Чебітьку Михайлу Івановичу – уродженцю села Рубанове – присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

         Почалося відродження села. Становище в колгоспах було тяжким. На території села села працювало сім колгоспів:

         У післявоєнний період активно працювали на території господарства Кулеба Марія Петрівна ( голова колгоспу після війни ), потім рядова трудівниця, Тарасенко Євдокія Степанівна – рядова доярка, Семиліт Ганна Федорівна – передова ланкова і багато інших.

         За самовіддану працю 25 трудівників села нагороджено орденами і медалями  СРСР.

         ШКОЛА

         В 1951 році був  набраний 8 клас.

         В 1954 році відбувся третій випуск з освітою 10 класів.

         В 1958 році було впроваджено загальну обов’язкову восьмирічну освіту, а середня стала школа з виробничим навчанням.

         В 1963 році відбувся випуск 11 класів.

         1963-1966 роки школу було переведено на 11-річне навчання. Згодом вона стала десятирічною.

         До 1966-1967 років середню освіту одержали 357 юнаків і дівчат з сіл: Русанівка, Лучка, Яснопільщина, Глибока Долина.

         На початку 70 років у селі налічувалось : 539 дворів , населення 1813 осіб.

         Русанівській сільській раді були підпорядковані населені пункти: Бухалове, Лучка, Рубанове, Сотницьке.

         На території села була розміщена центральна садиба колгоспу « Зоря комунізму » , який мав 4525 с/г угідь, в тому числі: 3918 га, орної землі.

         В 1994  році пройшла реорганізація колгоспу, створено нове колективне сільгосппідприємство « Мир ». В селі працював цегельний завод.

         Наша земля щедра талантами. В селі Русанівка народився український літературознавець, критик –Новиченко Леонід Миколайович.

 

 

АРХІВ ПУБЛІКАЦІЙ

дотацї на ВРХ
я маю право 300x200
Pravova Dopomoga